Всім привіт! Хочу викласти свої враження :)
Перед грою:
Отримали щасливу новину, що незабаром буде Сталкер, почали вирішувати хто грає... Дуже сумно, що Граблі не зміг приєднатися (з поважних причин), але таким чином банда Нахаби не набрала кворуму :) Треба було щось вирішувати.
Дякую Льохі (x-f0rce) і Колюні за запрошення до свого класу ;) Таким чином і мене прийняли до школи.
До нашого дружнього класу “Пєрвий Ге” (1Г) увійшли представники різних банд: Сволочі, Скунси, Хо і Н@х.аби:
* У ролі Старости знявся Льоха (x-f0rce)
* Рижим став Стьопка
* Дєвачка-відмінниця – Оленка-Дяченка
* Хуліган – Колюня
* В ролях інших однокашек – Женька і я
Зустрілися, зареєструвалися, вигадали рєчьовку :)
Оба-на оба-на оба-на Йо
Оба-на оба-на оба-на Ге
Гдейка!
Гдейка!
Можна сподіватися на перемогу!
Початок:
* Дисципліна нашого класу була виявлена ще до гри, а саме під час наміченої зустрічі до відправлення з Києва – всі класи були на місці, і лише наш вдалося побачити повним складом вже коли потяг набрав пристойну швидкість :)
* Їхали в різних вагонах, але це не завадило в спілкуванні, а спів Оленки з класом Подонків чула мабуть вся школа :))
* Добралися до Полтави, зібрали всі сили до купи, одягли реквізити і... вперед!
Протягом гри:
* Побачили мальовничі куточки Полтавщини
* Пройшли багато километрів асфальтом, грунтовкою, хащами
* Отримали експірієнс в спілкуванні як з щирим і добрим, так і з не дуже привітним місцевим населенням
* Зрозуміли, що вєліки – це сила, але інколи хочеться їх викинути якнайдалі – наприклад, коли треба зайти до маршрутки, або зловити машину (один з етапів це дозволяв), чи якщо колесо пробите а в тебе ще багато километрів попереду і жодного шансу на “ремонт” :)
* Покаталися підводою, скоштували молока і домашнього хліба
Вивчили математику, історію, музику, інші предмети. Найбільше запамяталась хімія, яка була для нас повним тупняком. Але і її подалали – Оленка виправдала свою роль відмінниці ;)
* Здобули нові навички “сну на ходу”, коли йдеш вночі Бог зна куди і навіть не здогадуєшся “за яким горизонтом” це славнозвісне місце-призначення
* Спали лише 2 години просто на землі, і це був той ковток енергії, що дозволив гідно пройти останню частину маршруту і перемогти
* Зустріли чудових статистів, які вжилися в ролі і урізноманітнили гру
* І, найголовніше, отримали величезне задоволення від усього вищепереліченого!!!
Про весь клас і про кожного окремо:
* Женька – більшу частину гри їхав “убітим” вєлом з катастрофічно не зручним седлом, від чого заробив специфічну крепатуру ;)
* Колюня – чувак, що подалав приблизно 60 км зі спущеним колесом; всі вєлосепедісти (Жека, Льоха, Колюня) внесли непомірний вклад у результат гри нашого класу!
Оленка – майбутній хімік; енерджайзер, яка майже штовхала нас на шляху Сорочинці – Мареничі; останні 6 кілометрів, що ми пройшли з нею вдвох більше обєднали нас та посилили відчуття Сталкеру
* Стьопка – мабуть, найкомпромісніший з усіх нас; в багатьох ситуаціях завдяки його дипломатичності та вмінню зводити все до жартів, клас став таким дружним, а ігра веселою; рада, що саме ти перейшов міст і здобув клад для всього класу
* Льоха – мегакапітан, якому вдалося нас всіх зібрати! Незважаючи на простуду, поїхав і переміг!
Після фінішу:
* Повна рослабуха
* Спілкування зі всіма-всіма
* Спів в автобусі (нехай пробачать нас ті, хто таки має музикальний слух)
* Гарячий полтавський борщ
* Потяг, в якому вдалося виспатися (заснула ще до його відправлення)
* Абсолютне небажання йти на роботу
* Легке, але приємне відчуття крепатури
Подяки:
* Регентам – за організацію чудесної гри! Для мене цей Сталкер був найкращим!
* Статистам – за чудове виконання ролей!
* Іншим класам – за відчуття конкурентності і просто спілкування!
* Тим, хто не грав, але в подумках був з нами – за віру і підтримку!
* Нашому класу – за мегаофігенну компанію! Це наша спільна перемога!
Оба-на оба-на оба-на Йо
Оба-на оба-на оба-на Ге
Ітрій!
Ітрій!