Все зійшлося - дивні чари зі скарбу було знято ще під час попередньої гри і от хороша традиція грати і перемагати віднвилась повністю!
Іблі - нові переможці СТАЛКЕРА!
Винен у всьому Колюня. Його замордувала совість, що пауза затягнулась аж на 1 рік і тому він взяв за бакенбарди Павла Солодька, а той написав мені персональне запрошення - і ось уже троє соутильніків сидять в генделику на Подолі, а над їхніми головами "Шахтар" громить вельгійців.
Ідея проста: табуертний стайл в форматі СТАЛКЕРА або навпаки. Такого ще не було, це модернізація. До того ж, це "скорочений варіант", який покликаний внести стабільність в дисбаланс, створений 15-ю грою.
В принципі, на ажіотаж ніхто не розраховував. Причини чітко і ясно обгрунтував Майський (H.@.X.A.Б.И.):
- надто сильне обмеження по числу чуваків в команді - 2. "А вєдь хочетца пабухать, паабсчатцо!";
- автостоп на нічній трасі - стрьомно. І взагалі автостоп - це не формат СТАЛКЕРА;
- він надто короткий, а значить менше кайфу.
Тим не менше, якщо враховувати, що середній показник по кількості команд на гру 15, СТАЛКЕР-ТАБУРЕТ-АВТОСТОП" вийшов стандартним. Із заявлених 14-ти команд стартували 12. Одна команда так і не змогла застопити тачку і виїхати за межі Броварів.
А тепер по самій грі "з середини". Всі артефакти розміщувались вздовж траси Е95. Більшість "ничок" були прості (там лежали "пістони"), а ключі до них при наявності карти можна було підібрати без особливих зусиль. А от стульчаки і елементи "кольорового" табурета ми постарались заховати якомога краще.
Справжнім подарунком для нас стали два холодильники в Козельці, які радо роззявили свої пащі для артефактів. Вони стояли між гаражами під будинком із написом: "Граждане, соблюдайте правила пользования газовыми приборами!". Це біля автостанції.
Також хорошим місцем був "цвинтар автомобілів" з "Українським "Лексусом". В суботу дорогою назад я заїхав туди і вибачився перед власником "СБОРа" за те, що ми натравили на його СТО чуваків. І наглядно дістав на його очах стульчак, який лежав під сидінням водія білого "Запорожця" в кінці звалища. Дядько попросив "попереджати наступного разу".
Але найцікавіше нас чекало попереду. Для початку ми самі блуканули в Чернігові, коли шукали "Будинок-привид" - нічний Чернігів відрізняєтсья від денного. Так само я не з першого разу знайшов печеру Антонія. Лазила в печеру відважна Лєнка Дяченко (beera).
Так от, про найцікавіше. В нас назбиралось 25 локацій для чуваків, а елементів табурета було 39. Ми щедро порозпихали їх до Козельця, тому перед білоруським кордоном треба було вибирати більш живописні місцини. І нею стали закинуті корівники в с. Вербівка (ключ - КОРІВНИКИ-Ивники біля "Чернігівської "павлівки"). Уявіть собі:
повний місяць, регент Колюня і регент Граблі бредуть полем. На траві поблискує роса. І раптом - роса перетворюється в іній і все починає іскритись і блищати! "Пройшли точку роси, Колюня", - умнічаю я. Але це справді ірраціонально і красиво. І от ми знаходимо потрібні корівники для никання артефакту. Будівля завдовжки 100 м, яка вщент забита пахучими, тріскучими, пружними скиртами сіна!.. Я прошу погасити світло і ми завмираємо: абсолютна тиша, темрява, кріз вибиті вікна світить місяць... каааайф!
Ну а далі - спілкування з чуваками, команда "Пурум-пум-пум", забіги дуету "СТульчаки", ще дзвіночки, ще тупняки, ще історії із розбитими мотоциклістами і збитими велосипедистами... Ехх, шкода що регент не може сам грати у свою гру. Я б з радістю погодився, щоб мені відключали пам'ять на 48 годин і я міг гнати з усіма в невідомість!
Всім дякую за гру!
Іблі - нові переможці СТАЛКЕРА!
Винен у всьому Колюня. Його замордувала совість, що пауза затягнулась аж на 1 рік і тому він взяв за бакенбарди Павла Солодька, а той написав мені персональне запрошення - і ось уже троє соутильніків сидять в генделику на Подолі, а над їхніми головами "Шахтар" громить вельгійців.
Ідея проста: табуертний стайл в форматі СТАЛКЕРА або навпаки. Такого ще не було, це модернізація. До того ж, це "скорочений варіант", який покликаний внести стабільність в дисбаланс, створений 15-ю грою.
В принципі, на ажіотаж ніхто не розраховував. Причини чітко і ясно обгрунтував Майський (H.@.X.A.Б.И.):
- надто сильне обмеження по числу чуваків в команді - 2. "А вєдь хочетца пабухать, паабсчатцо!";
- автостоп на нічній трасі - стрьомно. І взагалі автостоп - це не формат СТАЛКЕРА;
- він надто короткий, а значить менше кайфу.
Тим не менше, якщо враховувати, що середній показник по кількості команд на гру 15, СТАЛКЕР-ТАБУРЕТ-АВТОСТОП" вийшов стандартним. Із заявлених 14-ти команд стартували 12. Одна команда так і не змогла застопити тачку і виїхати за межі Броварів.
А тепер по самій грі "з середини". Всі артефакти розміщувались вздовж траси Е95. Більшість "ничок" були прості (там лежали "пістони"), а ключі до них при наявності карти можна було підібрати без особливих зусиль. А от стульчаки і елементи "кольорового" табурета ми постарались заховати якомога краще.
Справжнім подарунком для нас стали два холодильники в Козельці, які радо роззявили свої пащі для артефактів. Вони стояли між гаражами під будинком із написом: "Граждане, соблюдайте правила пользования газовыми приборами!". Це біля автостанції.
Також хорошим місцем був "цвинтар автомобілів" з "Українським "Лексусом". В суботу дорогою назад я заїхав туди і вибачився перед власником "СБОРа" за те, що ми натравили на його СТО чуваків. І наглядно дістав на його очах стульчак, який лежав під сидінням водія білого "Запорожця" в кінці звалища. Дядько попросив "попереджати наступного разу".
Але найцікавіше нас чекало попереду. Для початку ми самі блуканули в Чернігові, коли шукали "Будинок-привид" - нічний Чернігів відрізняєтсья від денного. Так само я не з першого разу знайшов печеру Антонія. Лазила в печеру відважна Лєнка Дяченко (beera).
Так от, про найцікавіше. В нас назбиралось 25 локацій для чуваків, а елементів табурета було 39. Ми щедро порозпихали їх до Козельця, тому перед білоруським кордоном треба було вибирати більш живописні місцини. І нею стали закинуті корівники в с. Вербівка (ключ - КОРІВНИКИ-Ивники біля "Чернігівської "павлівки"). Уявіть собі:
повний місяць, регент Колюня і регент Граблі бредуть полем. На траві поблискує роса. І раптом - роса перетворюється в іній і все починає іскритись і блищати! "Пройшли точку роси, Колюня", - умнічаю я. Але це справді ірраціонально і красиво. І от ми знаходимо потрібні корівники для никання артефакту. Будівля завдовжки 100 м, яка вщент забита пахучими, тріскучими, пружними скиртами сіна!.. Я прошу погасити світло і ми завмираємо: абсолютна тиша, темрява, кріз вибиті вікна світить місяць... каааайф!
Ну а далі - спілкування з чуваками, команда "Пурум-пум-пум", забіги дуету "СТульчаки", ще дзвіночки, ще тупняки, ще історії із розбитими мотоциклістами і збитими велосипедистами... Ехх, шкода що регент не може сам грати у свою гру. Я б з радістю погодився, щоб мені відключали пам'ять на 48 годин і я міг гнати з усіма в невідомість!
Всім дякую за гру!
Автор: grabli
Автор: Gruand
Автор: Колюня